В твоєму будинку то спека, то лід.
То дружно мовчать, то лають услід.
То нащо тримаю я небо плечем
Коли поміж нами то радість, то щем?
Спитаєш: “Достатньо?”. Благатиму: “Ще”.
В твоєму будинку надійний замок.
То молимось зранку. То знову п’ємо.
Нас не зігрівають багаття із книг.
Ми ходимо так, як казали вони.
Я посперечався б та знову не встиг.
В твоєму будинку вже вікон нема.
Чи це сповідальня? Чи просто тюрма?
Тут всі пам’ятають, як робиться бунт
Проте бути першим - видали в гробу.
Подібні розмови - тут вічне табу.
В твоєму будинку пітьма навкруги.
Чому я в прицілі? Ми - не вороги.
Не варто казати про те, що було.
Тут в кожнім куті підслуховує зло.
Якщо не почують - рахуй, повезло.
В твоєму будинку то доля, то рок
І кожеш боїться ступити хоч крок.
Ти щиро клянешся, що знаєш фінал
Чим менше покора, тим більше лайна.
Як знову ця пісня - пішла вона “на”.
В твоєму будинку до неба трава.
Навіщо ти вкотре благаєш “Співай”
Я звісно прийду. Я співатиму знов.
Але не дотримуюсь жодних умов.
Говориш “Це - клітка”. Гадаю - любов.
В твоєму будинку ніхто не живе.
З уламком у серці все буде криве.
Я в цьому театрі раптовий глядач.
Як плакати хочеш - не стримуйся, плач.
Я дав тобі світло. Прощай і пробач.
