холодне дно душі його глибин
вже все одно коли і хто оплаче
його ім'я байдуже бо_ тим паче
п'є хитрий крук очей гіркий полин_
<
крізь часоплин під парусом зневіри
скриплять шарніри механізму сну
тужаву тяглість скрипу навісну
спотворено слабким відлунням ліри_
<
колюча ніч_ голгофа без хреста
іржавий ключ зламався_ наче з криги
порожні книги, в сажі слів вуста
нудна як рай агонія інтриги
