Із роси підвелася тиша —
Ледве дихає світ, ще спить.
Он у травах зоря полишить
Срібний подих — і зникне вмить.
Сонце випливе, мов дитятко,
З-під рожевих долонь хмарин
І промінням розбудить м'яко
Сонні луки густих долин.
Кожне дерево, наче свічка,
Що таємним горить вогнем.
Залишився вчорашній, вічний,
Не дописаний мною, день.
