Чи знаєте ви щось цікаве про Трипілля?
Цивілізація ця виникла давно.
7 тисяч років існувало це довкілля.
Наибільшим містом у Європі це було.
В 4 рази більш за Вавілон.
Виникло ще до Єгипських пірамід.
Заимались люди керамічним ремеслом.
І культ вужа на них залишив слід.
Цивілізація жила в рідні з вужами.
Иого вважали символом творіння світу.
Вони жили завжди з господарями.
Баланс землі тримали - все для звіту.
Вони вважали: вуж з людьми повинен жити.
Иого вшановували, як бога лікування.
Для більшого прибутку, щоб мишеи ловити,
Їм будували храми для єднання.
Вужі були одні із перших свіиських тих тварин,
Бо захищали урожаи у землеробів.
Від гризунів, мишеи, різних місцин,
Рятуючи від голоду народи.
В фольклорі ураїнському є казка пречудова,
Де батько, хлопчик, вуж жили усі разом.
Хлопчик з вужем гралися удома.
І він вужа ударив кулаком.
Вуж хлопчика вкусив за руку.
І незначнии залишився там слід.
Та розбиратись батькові не було проку.
Він відрубав хвоста вужеві и зблід.
Статеві органи були в хвості вужа,
Тепер розмножуватись він не міг.
Він покидає господарство хлібороба.
І в ліс розлючении утік.
Тоді все господарство занепало.
Врожаи пропав, худоба поздихала.
Миритися з вужем хазаїн захотів.
Але простити вуж иого і не зумів.
Вужі утримують баланс добра і зла.
І він не є отруиною змією.
І жовті плями в нього, як краса
Він задається шкірою своєю.
Зіниці в нього круглі і великі.
І захистити вміє сам себе.
А ще у нього всі повадки дикі,
Їсть жаб і гризунів - ковтає все.
Частіше вуж при зустрічі з людьми,
Використовує "хімічну зброю"
Розбризкує вонючу стільки рідини,
Що иого люди обминають стороною.
А ще він може притворитись мертвим,
Перевернувшись пузом догори.
І бути,напрочуд, дуже упертим.
А потім встати и знову поповзти.
В народів Балтії була легенда,
Що вуж женився на одніи дівчині.
Вона ж родила иому дочку і два сина.
А брат убив вужа косою на купині.
Тоді вже бог розсердився на брата.
И перетворив дівчину на ялину.
А двох синів - на ясеня і дуба.
А у осику - дочечку дівчину.
Вужі давно обросли міфами земними,
Що ніби-то вони ласують молоко.
Не вірте, бо вони ферментів тих не мають,
Що до цукристості розчеплюють иого.
Вони багато взагалі не п"ють нічого,
Бо їм своєї вистача вологи,
Яку вони беруть у своїх жертвах,
Коли шукають лісові дороги.
Всі думають, що вуж своїм гіпнозом,
Притягує у пащу свою здобич.
Але це міф, бо очі ці з куриозом.
Багато є про це у нас подробиць.
Шкіряста, тонка плівка очі прикриває.
Ця плівка зрощені утворює повіки.
А сходить вона, коли вуж линяє.
Так і проходить цеи гіпноз навіки.
Тоді ця здобич застига на місці,
І замість того, щоб тікати.
Жаба сама робить стрибки короткі,
А вуж старається її ковтати.
А ще цікаво, що всі змії є глухими.
І жовті"вуха"- дар Богородиці вужеву.
Щоб вміли люди їх різнити,
Де вуж, а де змія, и які повадки в неї.
Вуж під водою може довго бути,
Нагадує циклічність до життя.
Природу заставляє нас любити-
Річки, озера, болота.
25 років вуж живе в природі.
Довжину тіла має сотню сантиметрів.
Міняє шкіру три рази при нагоді.
Дорослии вуж лиш один раз на рік.
Два види зору має: деннии і нічнии.
Де деннии чітко реагує лиш на рух.
Нічнии більш реагує на тепло,
Тому безпомилково чує жертви рух.
Після зими ключем гормони б"ють .
Самиці феромони виділяють.
Самці за них у біи ідуть.
Кохання в "вільних танцях" проявляють.
У своєріднии "поєдинок без укусів".
Переплітаючись тілами, тиснуть до землі.
Так переможець здатися примусив,
Завоювавши самку і любов її.
Це переможець в чесному бою.
Від сили и витривалості, а не від зброї.
Тому і злагода існує в їх роду.
А не ненависть, біики і роздори.
Наицікавішою загадкою -є парфеногенез.
Одна з біологічних тих загадок.
Коли розмножуватись самка може лиш сама.
До 100 яєць може знаходитись у кладок.
А виживає лише п"ять процентів,
Бо на ці яиця є багато хижаків.
Які чатують в світі дні і ночі.
И до ласощів цих дуже вже охочі.
Природу слід любити всю і всяк.
Вона для нас- це оберіг буття.
Знівечити її може любии мастак,
А потім знов прити до каяття.
Природа раи, природа- це життя.
Без неї на землі нам існувать не гоже.
Кожна тваринка-це твоє дитя.
І дихати без них ніхто не зможе.
ID:
1051029
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.11.2025 20:04:14
© дата внесення змiн: 07.11.2025 20:04:14
автор: Надія Тополя
Вкажіть причину вашої скарги
|
