остання деконструкція наврочень
в оточенні - обпечені чужі
коли криваві льодяні коржі
хрустіли під тремтячими ногами
вже жевріло знесилене прийдешнє_
<
твій клятий мозок - в павутині шершень
твоє сумління - тлінне, пам'ять - прах
твій дах скрипить на розпачу вітрах
що розпочато з рим - вкраде світанок_
<
цілуєшся зі смертю наостанок
танок ваш прагне свідків_ далі - дно
чи вирішиш рівняння - все одно
штовхаєш криком перше доміно,
спостерігаєш як лягає ряд_
все в тій же грі _
три вічності підряд _
