скалічений здійсненням мрій заповітних
пригнічений щастям не знати богів
уперше пустився пустих берегів
знесиливши муз прахом істин вагітних
римуючих з розпачем гнів_
<
його пропече тричі зраджене сонце
і місячний серп вжалить серця граніт
душа його в чорній тугій оболонці
спотворена хвилями зайвих емоцій
пірне під причинності лід_
<
він зблід_ на струні не зберіг рівноваги
зливаються межі / згортається тінь
піт сріблом іскряться на крейді засмаги
і білі клекочуть над прірвою стяги
і рветься сну зашморг_ амінь.
