Без найменшого жалю
У душі я роздавлю
Темні, тужні почуття
На усе своє життя,
Щоб і сліду не було
Їхнього, і щоб цвіло
Все моє життя, мов та
Квіточка, що розквіта
Після буйного дощу,
В душу замість них впущу
Найсвітліші почуття
Назавжди, без вороття.
Я не буду більш тужить,
А із ними буду жить
І ділитись із людьми,
Щоб не тільки я, а ми
Всі щасливими були,
Бо для цього і прийшли
В світ, і щоб як слід робить
Із метою залишить
Гідний слід на світі цім,
Щоб нащадки теж на нім
В щасті жили кожну мить,
Доки й їх життєва нить
Не обірветься навік,
Як скінчиться їхній вік,
Бо вже іншого життя
Не надасть нам майбуття,
Як би не хотіли ми,
Бо звемося всі людьми.
Євген Ковальчук, 23. 07. 2021
