***
у макітрах арійців олія і гніт
на човнах фінікійців врятований світ
прилітали лелеки зеленіли кущі
на вцілілі макітри сідали хрущі
каравану хмарин дозволяли курить
кавникові на каву навчали просить
***
ми ж давно не залежні від зла і добра
наші душі безмежні як et cetera
механічно в кишенях ми вічка несем
ідеально неначе розкручений мем
ти полинь у думках до Альбера Камю
від звільняє живих від сліпого жалю
як голодного звіра у світі нездар
як від лісу горжетки дівочої жар
***
коли доля несправжня а серце мов лід
коли світло завчасно палаючий дріт
коли боги втекли невідомо куди
ти лягай у житах , вздовж Святої води
не чекай на котангенс раптових рев’ю
не шукай серед степу солодку брехню
у молитву назавжди зв’яжи провода
щоби ранком розтанути в дощ без сліда
______________________________
для чого заздрить хвилям вітру
навіщо райдугу чекать
навіщо аріїв в макітрі
від брехунця TV ховать
життю минущому пророчить
палати між чужих думок
де мить свідомості зурочить
часу натиснутий курок...
