Я митець і бачу так!
Мій під сумнів ставиш смак?!
Зараз я твою харизму,
Через мого пензля призму,
Світу тицьну прямо в носа,
Чом розпатлана та боса?
Бо так бачу твою душу,
Добре потрясу як грушу.
О, тепер твоя вітрина
Зовсім як моя картина!
Не лише митці охочі
Іншим тицять свої очі.
Вірність берегти повинні
Власній світу ми картині…
Весело і дотепно! 
