В степу широкому ще на світанку,
Коли всі трави росами умиті,
Якось зустрілися дві вишивки
З цупкого полотна, узорами розшиті.
Перша зужита працею важкою,
Проста, непоказна і пахне потом.
Віки гарує і серпом, і булавою
Із кредом козака і патріота.
За пазухою хрестик гріє душу.
Такий наряд не втримають кайдани.
Її в неволі не приручуй і не змушуй.
Живуть такі сорочки поміж нами!
А друга вишиванка ніби й гарна,
Цяцькована, проте якась пом'ята,
Розхристана, кайма уже неладна -
Цей одяг криє блазня й супостата.
Вона простому люду осоружна,
Мабуть уславлена убогими ділами.
Ох, як же бути зрадником сутужно!
Живе й таке лахміття поміж нами!
Мораль проста у цій нехитрій байці,
Вона не вчить, лиш правду відкриває.
Не кожен патріот у вишиванці,
Не кожен - ворог, що її не має.
