Краще б ти не приходив знов і про себе мені не нагадував,
Тоді я б жила своє звикле життя і вважала його привабливим.
Тоді б я не оглядалась назад і вважала б себе посередньою.
А зараз слабка і знову крихка, хоч інші назвуть мене вредною.
Мене вже нудить від цього життя,
Бо воно не таке як хотілося б.
Я дивилась на тебе немов на маяк,
Але світло кудись поділося.
Тепер я сама посеред хвиль, які мене заколисують,
Це тому що втрачено орієнтир,
А без нього я точно не випливу
Чудовий твір! 
