Коли сонце зазирає
У якийсь земний закапелок,
То виганяє з нього убогість,
Заповнює його зеленим сміхом,
Так і твоя поява приходить
У моє непомітне існування,
Щоб піднести його, дати йому
Сяяння, щастя, красу.
Але ти теж зникаєш,
Як сонце, і виростають
Навколо мене тіні
Самотності, старості, смерті.
З "Вірші для тіла"Luis Cernuda XII. LA VIDA
Como cuando el sol enciende
Algún rincón de la tierra,
Su pobreza la redime,
Con risas verdes lo llena,
Así tu presencia viene
Sobre mi existencia oscura
A exaltarla, para darle
Esplendor, gozo, hermosura.
Pero también tú te pones
Lo mismo que el sol, y crecen
En torno mío las sombras
De soledad, vejez, muerte.
De Poemas para un cuerpo
