Хмм, все ж таки, я писала більше віршів, коли плакала, ніж коли сміялась. Якось так працює наша психіка, ми довго вовтузимось з негативом, а радість - наче пісок крізь пальці... можливо тому "щастям наповнених" віршів у мене мало... а в кого їх багато?
якби моменти були вічні,
коли з Тобою я щаслива...
моє життя - таке магічне,
лиш час, на жаль, такий мінливий...
якби секунду зупинити,
але вона вже відлетіла...
якби завжди ось так любити,
я б так хотіла, так хотіла...
2011, Тернопіль, гуртожиток №2
(саме тоді мені грали серенади на гітарі під балконами... тільки я не знала ще тоді, що серенадами можуть починатись погані історії)...
