Не ображайся... Люди — не святі,
У кожного — свої шляхи, тривоги.
Хтось промовчить, а хтось — кричить в імлі,
Та всі ідуть. У кожного свої дороги.
Не ображайся, навіть як болить —
Їхні слова — це лише їхня правда.
Не кожен здатен щиро полюбить,
Не кожен знає, що таке — віддати.
Не злись… Бо злість лишає слід в душі,
А твоя тиша — сильніша за крики.
Пробач і йди. У своїм світлі йди,
Хай їхній морок не зламає твої ритми.
Образа — камінь. Несеш — то тоне все.
Відпусти! На душі стане легше знову.
Нехай любов твоя… навіть німа й проста —
Залишиться найкращою розмовою.
