Найсправжнісінький дивак -
Цей пухкесенький хом‘як.
Носом важко дихає
І сопе сердито він.
А за щоками в нього
Є завжди повно всього:
То гороху, то зерна,
До нори вже сил нема
В хом‘яка добратися.
Трудиться, старається
Всю осінь він для того,
Щоб лагідно, з любов‘ю
Й цю зиму білосніжну
Зустріти з хлібом-сіллю.
За мотивами лірики Володимира Мілова:
____________________________________________
Оригинал:
ЛЕСНЫЕ ЖИТЕЛИ
Владимир Милов
ХОМЯК
Удивительный чудак –
Это пухленький хомяк.
Дышит носом тяжело,
Он, сопя сердито.
Вечно щеки у него
Чем-нибудь набиты:
То горохом, то зерном.
До норы хомяк с трудом
Еле добирается:
Трудится, старается
Он всю осень потому,
Чтобы зимушку-зиму
Ласково, с любовью
Встретить с хлебом-солью.
