Життя промайнуло так швидко,
Мов річка стрімка по камінню,
Ось тільки лишилась дівчиськом,
Прийнявши годину осінню.
Свої почуття вже у скриньку,
Хотіла закрити на згадку,
Забути відтоді стежинку,
І звісно прочитану казку.
Чому ти приходиш щоразу,
У сон мій, як тільки згадаю,
Тож навстіж відкрию фіранку,
І Всесвіту бачу весь задум.
Нове і незвідане сяйво,
Іскриться, кружляє, заводить,
Таке незвичайне це танго,
І дивні барвисті акорди.
Навколо усе розквітає,
А небо, як вабить красою,
Замріяний лагідний травень,
Тепленькою стелить росою.
Неначе жасминова свіжість,
Любов додає до потоку,
Наразі утрачену ніжність,
По крихті збираю я знову.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
До таких слів не можна бути байдужою. Майстерно підібрана музика!
Замріяно ...зваба у танці.. кружляти із травнем у парі...якби ж то роки, щоб на часі, відкинути помисли старі, нехай, може хтось і осудить!
liza Bird відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Незвичайно вдячна п.Ніно за такий яскравий теплий коментар! Натхнення Вам!
