Життя промайнуло так швидко,
Мов річка стрімка по камінню,
Ось тільки лишилась дівчиськом,
Прийнявши годину осінню.
Свої почуття вже у скриньку,
Хотіла закрити на згадку,
Забути відтоді стежинку,
І звісно прочитану казку.
Чому ти приходиш щоразу,
У сон мій, як тільки згадаю,
Тож навстіж відкрию фіранку,
І Всесвіту бачу весь задум.
Нове і незвідане сяйво,
Іскриться, кружляє, заводить,
Таке незвичайне це танго,
І дивні барвисті акорди.
Навколо усе розквітає,
А небо, як вабить красою,
Замріяний лагідний травень,
Тепленькою стелить росою.
Неначе жасминова свіжість,
Любов додає до потоку,
Наразі утрачену ніжність,
По крихті збираю я знову.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1043930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2025
автор: liza Bird