Із валізою з’явилась
Люся у квартирі мами:
-Я із Максом розлучилась,
Тепер буду жити з вами.
-Отакої! - мама встала,
В тата дух перехопило:
-Тільки ж місяць, як в весілля
Стільки коштів ми вгатили!
-Тихо, предки,- доня каже,-
Зараз виходу не бачу,
Уявити навіть важко
Долю вам мою собачу.
Бо від мене (вража сила)
Вірності хотілось Максу,
А я зразу пояснила,
Що для цього в нас є такса.
Ці обов’язки прекрасно
Скрізь виконує собака,
Навіть дурневі тут ясно:
Проти неї я - ніяка.
Псина в очі заглядає,
Капці ввечері підносить,
Від природи вірність має –
Для мужчини цього досить.
Молода я і красива,
Маю мужа лиш кохати?
В сорок років стану сива,
А чим молодість згадати?
Тато з мамою журились:
Не вернуть з весілля баксів,
Навіть в тім, що розлучились –
Пощастило більше Максу.
Тато каже: -Наша Люся
Удалась в свою бабусю:
Теща втоми тут не знає
І до старості гуляє.
Правда, іноді бабуся
Свою вірність проявляла:
Торік п’ятого дідуся
На той світ уже загнала!
