Скороминучосте життя…
Ти є. Жива і повсякденна,
гримуча звивиста змія…
Десь зачаїлася у венах.
Десь у волоссі проповзеш
і срібний іній вкриє пасмо.
Коли?Колись своє візьмешшшшш.
І світло згасне.
Швидка, безжально мудра тінь,
потік хвилин твоя є мова.
Сира земля і неба синь –
Твоє завжди останнє слово.
Колись укус твій і мене
Штовхне з нагірного плато…
Ніхто тебе не омине.
Ніхто.
