О пам"ять, ти жорстока й безсердечна!
Навіщо нас вертаєш у ті дні,
що нам були і дорогі, і гречні,
а зараз – невимовно мовчазні?..
Ведеш ти нас болючими стежками,
де ми колись щасливими були.
Нам боляче, але ти невблананна.
Ти розумієш, що таке – болить?
Ми хочемо усе відчути знову,
торкнутись краєм серденька тепла.
А ти із часом заодно, у змові:
все, що було, минулим обплела!
І раз-у-раз ведеш у край далекий,
і ми з ключем пташиним летимо.
Далаєм все… І шлях оцей лелечий,
всім невідомий... тайний. Мовчимо..
*Сердешна – бідна, беззахисна.
>
Яке би не було минуле,воно різне... Та інколи спогади,як холодна вода,а іноді й теплі,як сонячні промені... 
