Спасибі за теплі хліби і за сіль,
За міць своєчасного слова.
За голос, що часом бринить звідусіль,
Безжальну рішучість відмови.
Спасибі за вихід. Спасибі за вхід,
За м’яте і пам’ятне фото,
Розпечений захід і втомлений схід,
За так і не зіграні ноти.
За паузи в самий потрібний момент,
За рішення, що найпростіші.
Мости, що і досі не спалені вщент,
За час, що казав нам “Хутчіше”.
Спасибі за правду, що нищила страх,
За тих, ким урешті ми стали
За зроблений вибір на користь добра.
За вічність, що не розгадали.
Спасибі за ніжність і м’якість руки
Посеред нічної тривоги,
За вчасно запалені в ніч маяки
Для тих, хто збивався з дороги.
Спасибі за в небо відпущених птиць,
Людей, що вказали на цілі.
За сотні смішних і раптових дурниць.
За те, що і досі ми цілі.
Спасибі за чай, що давно охолов
У нетрях старої квартири.
За час, що з тобою летів стрімголов,
Дещицю тендітної віри.
Спасибі. Най, я не напився сповна,
А світу, як завжди замало.
Спасибі. Тепер зрозуміла ціна
Всього, що я втратив недбало