Коли замре миттєвостей потік,
Алмазним сяйвом у буденні пріснім,
То розум перехопить, серце стисне
В минучості життя передчутті.
Замри, миттєвість, дійсність зупини
В нестримному падінні в чорну прірву,
Щоб я побачив, дійсно чи розірве
Порочне коло власної війни
Замри, миттєвість, в апогей злиття
Останньої закоханої ночі,
В сплетінні чоловічих і жіночих
Солодких втрат на тлі гірких звитяг.
Замри, миттєвість, за один ковток,
За подих і за рух один до смерті,
Щоб спогади мої не стали стерті,
Коли всьому земному прийде строк
Напевно пощастить лише тоді
Прийняти тебе там, де тиші острів.
Миттєвість, не прекрасна ти, я просто
Втомився від несправджених надій.
................................................
Дякую Горову Л. за перший переклад
мого вірша, який я взяв за основу у
власній україномовній версії.
