1
Під шал болючого насліддя,
Під грім брехливих канонад
Віки минали лихоліття
І густенів у душах яд.
Ідей надмірних лиходіїв
Лягла жага в канву життя,
І вир північних буревіїв
Приніс розруху й забуття...
На тихі води, на жовті ниви
Велика чорна тінь лягла-
То страшний звір, звір озлобливий
Син узурпатора і зла.
Його витрішкувати очі
Бажали здобиччю народ.
Він військо гнав сюди щоночі
До Борисфена чистих вод.
Блищали шаблі, кров лилася.
Звитяжна бійня то була,
Та твердь людська там не здалася,
Перепочинок лиш взяла.
2
Базальтні лики на знаменах.
Той світ, немов би міражі,
Проймався духом на терезах
Людської правди і олжі.
В граніті птахи не злітають.
Граніти пам'ять бережуть.
Та небеса і відають і знають
Що зерна віри проростуть.
Серед камінних брил розрухи,
Що лиходії устелили шлях,
Де дим жертов, розп'яття, муки,
Там біль примножився в серцях.
Там сонце у круту яругу
Ледь доторкалося чолом,
Та вітер мрій стояв без руху
І грізно дихав бурелом
3
У сірих сутінках світанку
Тужливий відчай полоняв,
І дім, калину біля ганку
Весь світ до пурпурних заграв.
Услід дивились карі очі
Туди, де зник серед дібров
Той чорний ворон, що крав щоночі
Живу надію і любов.
Хололо серце в безнадії
І осторонь стояв весь світ
В очіх дитини згасли мрії
І розпач матері, мов лід.
Мов сонце згасло і не встало,
Мов темінь чорна розлилась
По всьому світу і зів'яло
Надії дерево. Обірвалась
Єдина ниточка, що ткала,
Своєї долі у житті.
Той чорний ворон на поталу
Лишив її на самлті.
А там, там душі розпинали
У нетрях лютої гряди...
Півнвчним снігом замітались
Спочилих мучеників сліди.
4
На тлі сирітського ужинку
Гриміли бубни, сурмачі
Сурмили гучно, без спочинку
Тим, що відїзджали несучи
Свій стяг, немов би дивне свято
І долі молодії, і задуми свої,
Співаючи пісні затято.
Їх потяг мчав у незвідані краї.
Туди, де вітру було вільно
Носити хмару громову.
Служили ідолу прихильно,
Хто прийняв віру нищівну.
І все раділо, все сміялось
До сліз, до болю у грудях.
" Аби ще гіршого не сталось"
Молили Бога у серцях...
Така недоля, а чи доля
На тлі безмежної межі.
На все то є Господня воля...
Чи згинуть в душах міражі?
ID:
1043468
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.07.2025 15:40:32
© дата внесення змiн: 11.07.2025 15:40:32
автор: Йосип Петрик
Вкажіть причину вашої скарги
|
