вірш для мами, якої я не мала, але мене попросили написати
Цей вірш мене попросили написати і продекламувати на День Матері. У школі знали, що я пишу вірші... але мабуть не звернули уваги, що я зростала без мами.
Я написала, стараючись добирати загальні фрази про хороших мам, або принаймні як це звучить загально в сільських клубах культури, мені було 13.
Декламувала я цей вірш із комком в горлі, це було викликом доволі вольовим для мене, адже свою маму я не могла зрозуміти, чому вона мене покинула... та в залі сиділо дуже багато хороших мам... мені хотілось присвятити ці рядки їм... в очі світило сценічне світло, я знала, що моєї мами точно в залі немає, тому байдуже, я буду грати роль... і я зіграла:
мама… і в серці щось щемить.
мама… це слово знають всі.
дитя радіє їй у кожну мить,
як квітка ранішній росі...
мама… і кожен з нас згадає
печальні очі материні.
мама... і в серці заридає…
чому ми не цінуєм нині?
мама… у кожного - своя.
життя у муках нам принесла.
недосипала, як зоря,
світилась завжди щира й чесна.
її сумна, тяжка сльоза
тече лише заради нас.
вона так часто і сама...
а ми жаліємо про час.
життя людей, як ті сади,
сьогодні квітнуть, завтра в’януть.
зумій з любов’ю зацвісти,
сніги байдужості хай тануть.
цінуйте мамині слова
і не стидайтесь цінувати.
її затруджена рука
завжди нас хоче обійняти.
цілуйте мамину сльозу,
цілуйте усміх материний.
скажіть їй просто: «я люблю»
і що вона для вас єдина.
хіба вона не варта слів?
не варта щирої любові?
згадайте своїх матерів
і подаруйте хоч розмову.
цінуйте кожен мамин день!
цінуйте, завжди так не буде.
не в день концертів і пісень,
даруйте квіти в простий будень.
...
(тишина... оплески...
виходжу із сцени... я зіграла. я змогла.
ніхто і не помітив).
*травень, 2003 (Клуб Культури с. Настасів)
Щира, замолодо щира поезія, яка навертає до співучасті, до найщирішого і незбагненного почуття любові до матері. З повагою та щирими побажаннями Йосип Петрик.
Дякую середечно за такі слова теплі У творчі злети я вже не вірю, але дуже хочу просто зібрати усі свої твори в одну збірку. Це вже буде здійсненням мрії.
Так, я була ще й не щасливою маминою дитиною, щоб писати такі рядки.
