Так зачаровують мелодії дощів!!!
Ця нотна грамота не є земною.
Собі оркестра цілого, бач, дощ завів,
Ним дирегує справно із жагою!
Охоплять душу враз дитячі спогади,
Згадаються веселі щедрі зливи!
Як гомоніли попід вікнами сади,
Всміхалися дощам вони щасливо!
А ми, малі, бешкетували із дощем,
Веселощами личка нам вмивали
Дощі, а нам побути б з ними трішки ще.
Вони проходили, ми знов чекали.
Дітьми тоді ще розуміти не могли
Змістовності та глибини мелодій,
Про щось розповідали, поруч як були...
Вкладали сенс у звуки тих рапсодій.
І зараз успіхом своїм хизуються
Дощі, на тижні розтягнув гастролі.
В дім темрява іде повільно з вулиці.
Огорне душу, вилікує болі…
