(рондо)
Так бачу все: дівочим та юначим,
І ти, давно нерідний, знаєш сам:
В моїй душі цвіте любові сад,
Де сотні слів замовчаних, побачень...
У світі, вщент дівочому, так вдячно
Живе мій вірш - гнучкий, немов лоза,
Піднявся із розлук, недосказань,
Так бачу...
Віднині всі страхи, підозри - сплячі,
Бо я простила. Й ти мене пробачив.
В рядках. же - блиск.. Роса? Чиясь сльоза?
Дівочий та юначий в ній азарт,
Десяток літ -- і не було неначе.
Так бачу.