Вже налилися динь тягучії меди,
Сміється в високості дивна птаха.
Осіння стежка, та, що яблуката,
Так манить у незвідані досіль сади.
Стужавів виноград і проситься в вино,
Фарбують верби у жовтаве коси.
Спивають голуби ранкові роси,
Скубуть траву, шукаючи у ній зерно.
Бентежать душу сутінкові цвіркуни,
Цілує вечір в щічку матіолу.
Зове удаль і стежка, й м’ята, й поле.
А пахне так, як це буває восени!
