поодинокості прозрінь кривавий край_ віднині
на чорні скелі берегів рвучи вітрила
в серцях іржаві цвяхи домовинні
живі мерці_ провидці гострокрилі
ці вжалені осміяні титани
знесилені / непрощені / невинні
що вислизнули із лещат нірвани
і впали в злиднів гоноровий гнів_
<
рогатий пастор ними зголоднів
а той, заклав хто істини прості
за тридцять срібних місячних монет
звивається змією на хресті
вслухаючись в зворотній рівний такт
вже конвертованих в граніт людиноднів
в пустелі мрій. на кращій із планет_
