Ми ще не знаємо чи дійсно є свобода,
Ми тільки починаємо іти.
Ми думали це наша нагорода,
За досягання спільної мети.
Ми незалежні? Чи це тільки мрія?
І скільки коштують оці слова життів?
Чи ми готові, як колись Месія,
Заради всіх… чи вистачить хрестів?
Нема кінця, хоч є всьому початок,
Хтось втратив віру, бо страшне єство.
Комусь поминки, а для когось свято,
Нам сіють зло, а ми зберем добро.
Як сонце сходить наступає ранок,
Повітря смак із подихом пізнай.
Бо хтось життя віддав за цей серпанок,
За вільний, незалежний, рідний край.
24.08.25р. Олександр Степан.