Ще сонце ходить видноколом,
Ще барвить да́хи й димарі,
А місяць вже холодним колом
Шукає зорі угорі.
Та їх нема. Є тільки обрій,
Блакитний простір й пластівці
Перлистих вихорів. Надворі
Ночівлю ладять горобці
І гомонять, немов востаннє…
А він безкровний, наче мрець,
Німий й скорботний у мовчанні
Принишк - він навчений ловець
Сердець, і снів, і мрій летучих,
І зір падучих, і узбіч,
Що невгамовно й неминуче
Ось-ось затопить буйна ніч.
