|
Забинтую рани своєї душі
Втечу від змія, що п'є мою кров.
Богу виллю свій біль і жаль у вірші,
Покладу на вівтар свою любов.
А я любила усіх , як уміла
Була щира, добра, як дитина.
І не для себе, а для інших жила...
За добро була, усім, щось винна.
Я відкривала двері своїм, чужим,
І чим могла, тим я помагала.
А жаба в болоті з наміром лихим,
Прийшла в мій дім, мене обікрала .
В жаб на те, що блищить - великі очі,
Що бачать очі, те беруть вони .
Не сплять і припильнують опівночі,
Крадуть майно без докору вини .
А щоб, ви хліба на столі не мали,
Коли несли моє добро в свій дім .
Щоб ви щастя і доленьки не знали ,
Вся ваша праця пішла в сірий дим.
Я була доброю, для своїх, чужих,
Відкривала дім із щирим серцем.
Хто є хто, покаже час... зраду лихих,
Хто на рану насіє сіль з перцем.
В змії гнилі зуби , довгий язик,
Забила гострий цвях в душу мою.
А хто на цім світі , легко жити звик,-
Отой продасть за гріш - душу свою .
Хитра лисиця увійшла в довіру,
Я дала їй сама ключ до хати.
Ходить до церкви і молиться щиро,
На людях, як богомільна мати .
До святих ікон читає молитву,
Наче Мати Тереза - монашка.
А зі всіма веде життєву битву,
П'є кров зі всіх , як мала комашка .
То що, ця жаба дітей, внуків навчить,
Красти, робити зло, ображати.
Привикла добре спати і гарно жить,
Все на цім світі найкраще мати.
А скупий і жадний любить, лиш себе -
Перейде межу, усі кордони.
Дай волю лихому загризе тебе,
Вийде сухий з води, б'є поклони.
ID:
1052485
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.12.2025 06:46:07
© дата внесення змiн: 01.12.2025 06:46:07
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
