Напевне, просто, коли є сила,
Коли відразу і досхочу.
Господи, дай хоч на вечір крила.
Клянуся, далеко я не полечу.
Мені як мед - так до нього ложку.
Не збудувати - так хоч знести.
Господи, що якщо ми потрошку
Станемо ближче аніж “на ти”?
Стану робити усе, що мушу
І піднімуся нарешті з дна.
Господи, я відпущу за хвилину душу
Як Тобі стане значна вона.
Я розказав би тобі про мрії,
Що доля вдячна, а смерть проста.
Раптом журба або сум накриє -
Ти не соромся. Ти залітай.
Буде чимало смачного чаю.
Буде неміряно тем для двох.
Правда, що іноді Ти скучаєш,
Не бачачи себе у багатьох?
Вибач мені за гріхи, докори,
Прикре падіння, зухвалий зліт,
І остогидлі, чималі шори
Через які я не бачу світ.
