Молилася до Бога Україна,
Тримала свічку у своїх руках…
- Скажи, о Боже, чим я завинила?...
Бриніли сльози на її очах…
Молилася, всю душу виливала,
Ця сповідь мов останньою була…
Хрестилася, і до кінця не знала
Чи все ж її почують Небеса…
- О Боже мій! Я не прошу багато,
Лиш спокій дай і припини війну.
Я знову заквітчаю свою хату
І за столом своїх дітей зберу…
Згадаєм всіх, хто не вернувся з бою,
Усіх, кого забрала ця війна…
Хто не дожив,.. хто не досіяв поле,..
Усіх, кого із нами вже нема…
Ми будем жить, як і жили раніше,
Ростить дітей, збирати врожаї…
Немає щастя більшого на світі,
Ніж жити вільно на своїй землі…
Молилася до Бога Україна…
Свою молитву слала до Небес…
І вірила - настане світла днина,
І Перемоги світлий день прийде!
Анатолій Розумний
Вірші з польового блокноту
07.10.2025
