Не бажав поклоніня,
не звик до розкОші,
Тільки мовчки зручним
бути далі не згоден,
Сподівався почути
«Не йди, мій хороший»,
А почув «Так, сьогодні
хороша погода»
І якби раптом здох я,
було би байдужо-
Філософське, «- Ну що ж,
хоч не мучився люто,
Як вже сталося так,
то принаймі я мушу
Попрощатися гідно
І згодом забути.»
Безперечно розумно,
живим – далі жити,
Ну а ті, хто пішов,
їх все рівно немає …
А за те, що було,
з верхом сплачено мито
Смертю пам’яті, що
я безжально вілкраяв.
Хоч не був зачарований
я від початку,
Осад чорний лишився,
як вперше, і знову
Гіркоту збережу,
залишу я на згадку
Як приправу
до мого життя несмачного.
Недостатньо я мудрий,
собі щось прощати,
Винен сам,
тож не стану себе і жаліти
Залишаючись тим,
хто думками багатий,
Маю жити,
чекати на прийдешнє літо…
ID:
1043489
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.07.2025 02:15:42
© дата внесення змiн: 12.07.2025 02:15:42
автор: Алексей Мелешев
Вкажіть причину вашої скарги
|
