Квіти кольорові,
Гарні й запашні
Почуття чудові
Будять у мені,
У моєму тілі,
В серці. Квіти ті
Сині, жовті, білі…
На моїй путі*
Стеляться, неначе
Стежка лісова.
Серденько ж не плаче,
А мов ожива,
Квітам тим радіє,
А душа співа
Й ніби молодіє,
Наче ожива.
Квіти розпускають
Пишні пелюстки
І немов впускають
Світлії думки
В голову. Бажання
Виника творить.
Квіти, мов кохання,
Надихають жить
І життю радіти
Неповторну мить
Кожну так, як діти.
Дощик буде лить –
Будуть виростати
Квіти й пишний цвіт
Гарно рузпускати
На увесь цей світ,
Світ цей наповнявши
Киснем життьовим,
Щоб, його прийнявши,
Дихали ми ним.
*Путь – заст. Дорога, шлях
Євген Ковальчук, 21. 07. 2021
