До мене ти прийшов із віщих снів,
Коли весна лиш на порозі стала.
А, може, ще придумала із слів,
Яких мені в цей час не вистачало.
Чи вітер десь підслухав ці слова,
І кинув несміливо оберемком.
(В польоті під крилом своїм ховав),
Так пахли вони вранішнім серпанком
І свіжістю давно нечутих слів.
Спішив, щоб у дорозі не зів"яли.
А я вплела в букет пташиний спів,
І мрії, якім завжди довіряла,
Твою усмішку й крапельки роси,
Надію, що як, пташкою злітала.
О ВІтре, ти до нього донеси:
Як довго я слова такі чекала!
Вже подарував... 
Дуже приємно читати таку гарну лірику! 
