http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374722
Коли беру я зошит в руки:
Надія є щось написать.
То раптом чую серця звуки.
Їх намагаюсь передать.
Нерідко чую поряд голос.
Такий знайомий лиш мені.
А то відчую тільки холод:
Повзуть мурашки по спині.
А то буває стрепенеться:
І зазвучить у нім любов.
Так часто серденько заб"ється:
Адреналін ганяє кров.
Частіше звуки рівномірні.
Нащо любити, щоб страждать?
Вони стають такі покірні,
Бо надоїло вже чекать.
Але, коли душі раптово стане,
Когось в житті цім не хватать,
То лиш почується зітхання:
Тебе лиш досить їй згадать..