Сіріють небеса мінором,
Під мжички музику рясну.
Їм вторять перепели хором
З імли гіркого полину.
Плоїться сумом на Покрову
Над коминами перший дим.
Лягає флером на діброву,
Де вітер шелестить гнідим.
У, вщент напоєні ковбані,
Струмує відсвіт журавлів.
Гранітна баба на кургані,
Німує в розмахах полів.
Лише маслини стиглі грона,
Смаком надіють теплоти:
- «Ще вийде сонячна корона,
Тенета розірве сльоти!»
…та осінь, схлипує журбою
У став із жовтого листа,
Де плесо приросло кугою
До ніг старезного моста.
сіріють небеса мінором,
ридають хма'рки над селом,
і, як оракул, чорний ворон
махає втомлено крилом ...
рудіють луки від образи,
що всюди скошена трава,
і паморозь іскристі стрази
поодягала на слова ...
Чудово, Осірісе!!!!!!!!!!!!!!
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
краса неймовірна
Сердечно дякую за візит та комент! 
Дуже гарно!!!!! 
Ого!!! 
