Не снись, благаю, відпусти
Якщо образила, пробач, прости.
Прости мою любов солодку як гірчиця
І нелюбов непізнану, а рану
Що вістрем нанесла тупим наганом
Пробач,щоби уміла загострила
Амуром серденько, щоби не плакало
Щоби даремно не боліло.
Прости, пробач, я не хотіла
Щось відняло у мене сили
А ти піднявся на вітрила
Земля з-під ніг де мої крила?
Де взяти кошти на оті бальзами?
Я мала бути поряд,зализувати рани...
Пробач слова,усі обмани
Приснись востаннє, без образ
Скажу люблю, я більше не заплачу
Ще раз скажу коханий...
Пробачив ти!? А я!? А я себе пробачу!?
Дякую, нехай змінюється температура тільки в кращу сторону!
І Вам, Оля, гарного дня!
Ольга Ратинська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зимових ранків справжня тиша...
будинки дихають навзнак...
верхівки не колишуться і криші...
в дорозі стрілка намалює знак...
мороз хай намалює квіти...хоч на вікні...
і вже від того слід радіти...