...на свіжій сорочці чорнильна пляма,
хитається стримано вірність,туман.
Вогонь сумував за моїми листами
і так нетерпляче кидався в капкан.
Ну скільки затьмарень у цій блакиті?
Зима на долонях ще сни січе...
Забуті бажання, вином пролиті,
притоптані рядом смішних речей.
Хіба не хотілось польотів разом
чи просто мовчання під неба плач?
Усе попсувалось чомусь одразу
і ти зупинився між цих невдач.
В снігах запроторені,як в в"язниці,
ще досі на стінах вірші живуть.
Плела наші долі,зламала спиці
і спати кортіло. Чи в цьому суть?
А пляма чорнильна в'їдалась в комір
посланнями щастя з казкових веж.
Мій січень згадав свій забутий номер
і жовтень повинен згадати теж...
враження склав не читаючи попередні коментарі а тепер бачу що повторююсь та все ж - фраза "Плела наші долі,зламала спиці" - мабуть нікого не залишить байдужим... та і вірш в цілому теж
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую!
