Пишу про те, що бачу, відчуваю,
із чим не згоден, щиро не люблю.
Про те, Вітчизну як свою кохаю,
до бідних сповнений природного жалю.
Пишу про те, що не чекаю чуда,
надіятись на себе тільки звик,
існують в світі люди, не паскуди…
і свій стрімкий приборкую язик.
Ще сподівання, мрії і тривоги
вплітаю у поезії канву.
Долаю вперто я свою дорогу
й пишу про те, чим в світі цім живу.
05.08.2018
