Літають птиці над Дніпром,
Крилом прощаючись зі світом,
Зайшло вже сонце геть вином,
Вином, що пахне раннім літом,
Лиш чутно вітер сивих хвиль,
І ностальгії легкий шепіт,
В очах дитинства свіжий пил,
Та радостей невпинний легіт,
Тікав давно від юних бід,
Боровся з хмарами стихійно,
Тепер блука дорослий слід,
Що стиглими думками віє,
Надій прилине зорепад,
В житті, що має рівні кроки,
І все пішло на новий лад,
Без прав на поміч та уроки,
Літають птиці над Дніпром,
В душі сміялася дитина,
Наївність стала не добром,
А казки відчуттям в рутині.
