Кохання – це сплетіння спраглих душ
і серце, що на двох бажає битись,
Це захистом в негоду тепла свита…
Сніданок в ліжко… що несеш чимдуж!
Любов зламає будь-які льоди –
Така вона яскрава та шалена.
В дитині – спільні риси, наші гени,
в ній наше серце разом назавжди.
Буває, що ті вічні та святі
Твої чуття – безжалісно роздерті.
Буває, люблять навіть після смерті –
Живе кохання поміж двох світів.
Воно – в сльозах невтішної вдови.
А ще – підводить хворого на ноги,
Хоч ти на півдорозі в царство Бога –
Кохання зцілить вірою: Живи!
Яке воно?... Ще безліч запитань:
Взаємне? Чисте? Радісне? Жертовне!
Хай буде ним по вінця серце повне –
Коханням… із тепла та піклувань,..
/Ілюстрація - інтернет./
Чудова лірика! Майстерно про кохання! Воно того варте!О де ж ті роки молоді.....Від поцілунків губи в солоді...І тихій шепіт...Я тебе кохаю...
В очах зірниці.. й ти кохаєш...знаю... Всього найкращого Вам!
Дуже дякую, пані Ніно, за теплий поетичний експромт і підтримку. Ваші твори завжди такі проникливі, бо Ви вмієте відчувати і співпереживати з іншими людьми