Ти був в моєму вересні як сон :
З’явивсь нежданно і умить розтанув.
І тільки вітер між могутніх крон
Покаже шлях до тебе крізь тумани.
Ти був як спалах ранньої зорі,
Яскравим сяйвом полонив без бою,
До себе приручив і …. догорів,
Свою любов розмінюючи грою.
Ти листопадом закрутив життя
І жовтим листом падали зізнання…
Та вересень минув без вороття,
Залишив по собі дощі прощання.
Вже котрий день ридають небеса,
Багряна осінь вимокла до краю…
Прошу тебе, де б ти не заблукав,
Приходь в мій жовтень, я тебе чекаю.