Там мені жаль, що я тут не живу,
Так мені жаль, що лише приїжджаю.
Часом, сусіди покосять траву,
Квітів не бачу, але відчуваю.
Їх аромат неповторний, як сон,
Стелиться тонко в алюзії саду,
Вітер між вишень, немов камертон,
Створює щастя примарну принаду.
Так мені жаль, що минає весна,
Вже відцвіли і бузки, і тюльпани.
Спокій руйнує жорстока війна,
З болем земля заліковує рани.
Світе мій білий! На мить зупинись,
Час забирає безцінні хвилини.
Кожен, хто може - в душі помолись,
За майбуття і за мир України!
