Чужі думки заплутались в волоссі,
Як павуки, крадуться іздалЯ.
Чужі світи, розхристані і босі,
Навчають жить, немовби немовля.
А чужа правда стала господиня.
Керує всім, що у очах її.
Чужа брехня, немов удар у спину,
Сподіваний й штовхає до землі.
Чуже життя пустило скрізь коріння.
Воно міцніє і бажає жить.
І ми – чужі, на межі божевілля,
Змирилися... щоб Бога не гнівить.
дякую щиро!
