Пожовкле листя обійма граніт,
Що вітер нажбурляв його усюди,
Ним бавиться і підійма в політ,
Бо йдуть по стежці до могили люди.
Осіннє сонце ніжно зігріва,
Воно ще не засмучене дощами,
А попід ноги стелеться трава,
Бо їй не хочеться прощатись з нами.
Написані солдатів імена,
Побачити їх можна ще здалеку.
"Героям Слава!" – близькі всім слова,
Хоча читаються вони нелегко.
Вже скоро вдаль полинуть журавлі
І білий світ стривожать голосами.
За горизонтом, на краю землі,
Їх крик із серця вирветься сльозами
Ще трішки і полинуть журавлі
І білий світ наповнять голосами.
За горизонт до самої землі
Той крик із серця вирветься сльозами.Хіба це не чуттєво.Прекрасне творіння.
