Вони росли в будиночках, що поряд,
З дитинства – Ромуальдо й Пелагея.
Купалися у сонці та у зорях,
І узами скріпити – Гіменея,
Бажали свій союз, як зрілі стали,
Як виросли з дитячої приязні.
Вони так ніжно й віддано кохали,
Та діяли закони не сучасні.
Батьки на шлюб їх не благословили.
Католик – Ром, а Пеля – православна.
Конфесії любов їх поділили –
І з того горе вийшло непоправне.
Послали Ромуальда аж до Риму.
Чума до Пелагеї учепилась –
Тугу відчула в серці незбориму.
В саду за муром міста опинилась,
Де нею, як і іншими чумними,
Опікувались у саду монахи.
Важкими дні були її, сумними.
Горіла кров, у сни влізали жахи.
Як Ромуальдо повернувсь до Львова,
Дізнався про біду, побіг чимдужче
В той сад, де його квітка веселкова
Сік загубила, як під зиму кущик…
Не здався. Взявся Пелю доглядати –
Коси чесав їй, личко мив водою,
Брався її поїти, годувати,
Ставав із її болем до двобою.
Приклав чимало сили і старання,
Подруга жити, бачив це, хотіла.
Думав, його турбота і кохання
Ввіллє життя в її змарніле тіло.
Та помилився. Вмерла Пелагея.
Впав духом Ромуальдо, зажурився –
Бо як? Його лишила справжня фея.
І він чумою також заразився…
Вмирав, просив уклінно поховати
Себе на католицькім кладовищі,
Де за стіною Пелині палати –
На православнім. Зглянулися вищі
Сили святі – гроби їх близькість мають:
І там, і там – два серця, з листям лавра.
Про їх любов нащадки пам’ятають –
Не стерлась, наче ера динозавра.
Шекспір любов цю висвітлив у п’єсі.
В Луїджі Да Порта вона в новелі,
Збережена є і в архівній пресі
Історія ця, де чуття – до стелі.
Давно церков тих, кладовищ немає,
Що свідчили про смерті передчасні,
Однак над містом щось таке витає,
Що будить у серцях чуття прекрасні.
Скульптура Ромуальдо й Пелагеї
Стоїть – фонтан там, музика лунає.
Хай же коханих зводять ієреї,
Ніхто й ніколи їх не розлучає.
А Бог то - єдиний і любить всіх нас, а не карає.Оце люди попридумували релігії, щоб ворогувати, на жаль
Шкода закохану пару...
Крилата відповів на коментар Lana P., 28.06.2017 - 08:55
Зараз ці обставини - не перепона до шлюбу. Колись було багато лиха. Світ був жорстокий. Та й зараз, хоч світ демократизується і реформується, лихо наставляє своє ікла. А Бог один. І любов мала б перемагати. Дякую.