РОМУАЛЬДО Й ПЕЛАГЕЯ

Вони  росли  в  будиночках,  що  поряд,  
З  дитинства  –  Ромуальдо  й  Пелагея.
Купалися  у  сонці  та  у  зорях,  
І  узами  скріпити  –      Гіменея,

Бажали  свій  союз,  як  зрілі  стали,  
Як  виросли  з  дитячої  приязні.
Вони  так  ніжно  й  віддано  кохали,  
Та  діяли  закони  не  сучасні.

Батьки  на  шлюб  їх  не  благословили.
Католик  –    Ром,  а  Пеля  –  православна.
Конфесії  любов  їх  поділили  –  
І  з  того  горе  вийшло  непоправне.

Послали  Ромуальда  аж  до  Риму.
Чума  до  Пелагеї  учепилась  –  
Тугу  відчула  в  серці  незбориму.
В  саду  за  муром  міста  опинилась,  

Де  нею,  як  і  іншими  чумними,
Опікувались  у  саду  монахи.  
Важкими  дні  були  її,  сумними.  
Горіла  кров,  у  сни    влізали  жахи.

Як  Ромуальдо  повернувсь  до  Львова,  
Дізнався  про  біду,  побіг  чимдужче
В  той  сад,  де  його  квітка  веселкова  
Сік  загубила,  як  під  зиму  кущик…

Не  здався.    Взявся  Пелю  доглядати  –  
Коси  чесав  їй,  личко  мив  водою,
Брався  її  поїти,    годувати,
Ставав  із  її  болем  до  двобою.  

Приклав  чимало  сили  і  старання,  
Подруга  жити,  бачив  це,  хотіла.  
Думав,  його  турбота  і    кохання
Ввіллє  життя  в  її    змарніле  тіло.

Та  помилився.  Вмерла  Пелагея.
Впав  духом  Ромуальдо,  зажурився  –  
Бо  як?  Його  лишила  справжня  фея.  
І  він  чумою  також  заразився…

Вмирав,  просив  уклінно  поховати
Себе  на  католицькім  кладовищі,
Де  за  стіною  Пелині  палати  –  
На  православнім.  Зглянулися  вищі
Сили  святі  –  гроби  їх  близькість  мають:
І  там,  і  там  –  два  серця,  з  листям  лавра.
Про  їх  любов  нащадки  пам’ятають    –  
Не  стерлась,  наче  ера  динозавра.

Шекспір  любов  цю  висвітлив  у  п’єсі.
В  Луїджі  Да  Порта  вона  в  новелі,
Збережена  є  і  в  архівній  пресі
Історія  ця,  де  чуття  –  до  стелі.

Давно  церков  тих,    кладовищ  немає,
Що  свідчили  про  смерті  передчасні,
Однак  над  містом  щось  таке    витає,
Що  будить  у  серцях  чуття  прекрасні.

Скульптура  Ромуальдо  й  Пелагеї
Стоїть  –  фонтан  там,  музика  лунає.
Хай  же  коханих  зводять  ієреї,  
Ніхто  й  ніколи  їх  не  розлучає.                                                                                                                                                                                                                                  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)