дрібка солі у простір:
пошук прихованих вуст
вирвані зуби гарчанню
крові в гомілках
що можемо розповісти
камінню і стеблам —
вони значно більше
пропускали крізь себе вітер
так легко спростити все
не навчившись ховати росину
на звороті листка
під полудневим сонцем
ми надокучили споминам
утім вони залегкі щоб
трутити нас —
так тополиний пух
не зрушує з місця свою тополю
і все ж:
поволі йдуть наші ноги
ведуть кудись
шлях повторює їхні рухи
15.07.26